Лідери християнських меншин Словаччини привітали підписання угоди з урядом, що гарантує права і свободи цих громад…

Словаччина

Лідери християнських меншин Словаччини привітали підписання угоди з урядом, що гарантує права і свободи цих громад, а також передбачає їх фінансову підтримку зі сторони держави. «Це допоможе встановити у Словаччині справжній міжконфесійний мир, — заявив лютеранський богослов Ігор Кісс, який брав участь у роботі над угодою. — Дехто вважає, що наші Церкви надто малі, аби взагалі звертати на них увагу. Однак лідери уряду і держави продемонстрували на найвищому рівні, що вони цінують нашу працю».

Ці заяви Кісса прозвучали невдовзі після того, як у каплиці президентського палацу Братіслави було підписано угоду між Словацькою Республікою і одинадцятьма зареєстрованими в країні Церквами та релігійними об’єднаннями. За умовою договору, релігійні меншини Словаччини отримують ті самі права, що й Католицька Церква, до якої належить майже 70% населення республіки.

Права католицької спільноти були зафіксовані у конкордаті між Словаччиною і Ватиканом, встановленому у грудні 2000 року. Угода, яку зі сторони словацької влади підписав президент республіки Рудольф Шустер і прем’єр-міністр Мікулаш Дзуринда, гарантує релігійним меншинам незалежність і свободу у питаннях внутрішньої діяльності, а також фінансову допомогу держави у культурній, освітній, соціальній і пастирській діяльності.

Зі сторони релігійних організацій угоду підписали 11 з 13 зареєстрованих об’єднань: Апостольська Церква, Братерський союз баптистів, Євангелічна методистська Церква у Словаччині, Євангелічна Церква Аусбурзького сповідання, Православна Церква Чеських земель і Словаччини, Реформатська християнська Церква у Словаччині, Старокатолицька Церква, Центральне об’єднання іудейських релігійних спільнот, Церква адвентистів сьомого дня, Церква братів і Чехословацька гуситська Церква. У підписанні договору не взяли участі Християнські асамблеї та свідки Єгови.

«Словаки — релігійна нація, тому держава і уряд бажають підтримувати добрі відносини з усіма Церквами, — вважає Ігор Кісс, професор протестантського університету ім. Яна Коменського. — Звичайно, у кожної конфесії можуть бути свої екстремісти, але глобалізація має місце і в Церкві і ніхто не може зупинити екуменізм».

Як відзначають оглядачі, підписана у Словаччині угода різко контрастує з прийнятим у сусідній Чехії в грудні минулого року законом, який суворо обмежує діяльність Церков. Водночас цей контраст не є чимось несподіваним: на відміну від Словаччини, Чехія вважається однією з найбільш секуляризованих країн Центральної і Східної Європи.

Велика Британія

Група консервативно налаштованих англіканців заявила про свою готовність порвати з Церквою Англії у випадку рукоположення тут жінки-єпископа. На даний час у Церкви Англії — однієї з автономних провінцій Англіканського союзу Церков — жінок-єпископів немає, однак перші такі хіротонії очікуються протягом найближчого десятиліття.

Група «Forward in Faith» («Вперед у вірі»), що об’єднує консервативний клир, який не приймає жіночого священства, вимагає створення особливої «вільної провінції» всередині Анліканського союзу Церков, а також розподілу майна та інвестицій між лібералами і традиціоналістами. «Якщо вони хіротонізуватимуть жінок — то це кінець, — заявив керівник групи Стівен Паркінсон. — Якщо Церква не надасть нам статусу вільної провінції, чимало традиціоналістів перейдуть у Римо-Католицьку і Православну Церкви, або ж створять якусь форму «традиційного англіканства».

Коментуючи ці слова, голова ліберального крила «Жінки у Церкві» Кристіна Рівз заявила: «Переважна більшість віруючих англіканської Церкви прийняла жіноче священство. Якщо хтось не бажає визнавати рішення законодавчих органів церковної влади, йому, напевно, варто перейти в іншу Церкву».

Група «Вперед у вірі» налічує близько 1000 англіканських священнослужителів і користується підтримкою 6 тисяч мирян.

Франція

Наступна зустріч європейської молоді, організована екуменічної спільнотою Тезе, пройде у Парижі з 29 грудня цього року по 1 січня 2003 року. Про це члени спільноти повідомили молодим людям, що збиралися у Тезе на Страсному тижні.

Спільнота Тезе була заснована у 1940-их роках в однойменному селі у Бургундії швейцарським протестантом Роже Шутцом. Члени спільноти, до якої входять сьогодні як протестанти, так і католики, складають обітниці безшлюбності, убогості і послуху. Протягом року брати спільноти приймають в Тезе у Бургундії тисячі молодих людей з Європи та інших частин світу, а в новорічні дні організовують зустрічі у найбільших містах континенту. Остання така зустріч проходила в Будапешті, раніше зустрічі організовувались у таких містах як Барселона, Варшава, Мілан, Відень, Штутгарт, Прага, Вроцлав, Мюнхен.

Париж вже був місцем зустрічі молодих європейських християн наприкінці 1994-початку 1995 року.

Норвегія

Спеціальна комісія, створена лютеранською Церквою Норвегії, дійшла висновку про потребу відокремлення цієї деномінації від держави. Церковно-державна комісія Церкви Норвегії запропонувала позбавити уряд країни права призначати єпископів і передати ці повновження церковному органу.

Нещодавно комісія опублікувала свої пропозиції, які — у випадку їх реалізації — потягнуть за собою зміни у національній конституції.

На даний час Церква Норвегії залишається однією з небагатьох державних Церков у світі. Конституція країни, прийнята в 1814 році, проголошує, що «євангелічно-лютеранська релігія» є «публічною релігією держави». За основним законом Норвегії, главою Церкви є король, а парламент — її законодавчим органом. За офіційною статистикою, 86% норвежців є членами лютеранської Церкви.

Сучасний прем’єр-міністр Магне Бондевик — лютеранський пастор.

Доповідь норвезької церковно-державної комісії вийшла в світ через два роки після відокремлення від держави Церкви Швеції — найбільшої лютеранської Церкви у світі.

За словами одного з представників Церкви Норвегії, комісія прийняла до відома шведський досвід: її представники відвідали і цю країну, і дві інші країни, де діють численні лютеранські спільноти — Фінляндію та Німеччину.

Пропонуючи привести церковно-державні відносини у відповідність з «багатокультурним і багаторелігійним» характером норвезького суспільства, комісія, однак, воліє говорити не про повний розрив зв’язків держави із Церквою, а лише про їх «ослаблення».

Зі своєї сторони, лютеранський єпископ Осло Гуннар Стаалсет закликав провести загальнонаціональний «консультативний референдум» з даного питання, заявивши, що відокремлення Церкви від держави — надто важлива справа, аби віддавати її на відкуп уряду і церковному керівництву.

Навіть якщо рішення про відокремлення Церкви Норвегії від держави буде прийнято, навряд чи ця реформа буде здійснена раніше як за десять років.

Населення Норвегії становить сьогодні 4,5 млн. Найбільшими нелютеранським деномінаціями країни є п’ятдесятники (46 тисяч) і католики (42 тисячі). Серед нехристиян на першому місці стоять так звані «гуманісти» (атеїсти) — 68 тисяч, а на другому — мусульмани (56 тисяч).

Німеччина

Лютеранська Церква Німеччини зараз працює над «поглиблення свого іміджу». До виконання цього завдання вже підключились досвідчені фахівці з реклами.

На думку лютеранського агентства, яке розпочало кампанію під гаслом «Протестанти запитують», одна з головних проблем цієї деномінації — відсутність у її рядах «видатної постаті», такої, скажімо, як Папа Римський. Ця обставина дуже ускладнює діяльність лютеран «у сфері маркетингу», вважає одна з керівників проекту Барбара Котте.

Сьогодні конфесія, коріння якої сягають часів Мартіна Лютера, переживає скорочення числа віруючих і зниження відвідуваності богослужінь. Лютеранські лідери сподіваються виправити становище за допомогою кампанії в ЗМІ, повідомляє газета «Franrfurter Allgemeine».

Кампанія з підвищення рейтингу лютеранської спільноти передбачатиме, зокрема, встановлення в 100 німецьких містах спеціальних біг-бордів, а також розміщення в ряді газет рекламних текстів із зверненнями до «людей, далеких від Церкви».

Зімбабве

Англіканський єпископ міста Хараре Нолберт Кунонга потрапив у список громадян Зімбабве, яким заборонено в’їзд до США. Причиною цього стали його виступи на підтримку діючого президента Роберта Мугабе, якого США звинувачують у порушеннях прав людини. Окрім цього прелата, до списку потрапили близько двадцяти військових і політичних діячів, починаючи з самого Мугабе.

Висловлювання Кунонги на підтримку Мугабе призвели до розколу у рядах зімбабвійських англіканців. У січні Кунонга викликав справжній шквал критики, коли його зусиллями міжконфесійна молитва з концертом духовних пісень у Хараре була перетворена на мітинг підтримки Мугабе і його суперечливої політики.

Інші християнські ієрархи Зімбабве по-різному відреагували на включення Кунонги у «чорний список». За словами католицького єпископа Піуса Нкубе, цей крок повинен бути сприйнятий церковними лідерами як послання, адресоване їм всім. «Ми не повинні відкрито ставати на чиюсь сторону, оскільки ми представляємо тут Царство Боже», — заявив прелат.

З французької і англійської переклала З. Курдина

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.