Глава УГКЦ закликав вірних молитися за державу та її владу не тільки перед виборами, а й упродовж цілого року. 9.03.2010

Днями вийшло Звернення Блаженнішого Любомира до вірних Української Греко-Католицької Церкви та всіх людей доброї волі із закликом молитися за державу упродовж цілого року. На початку звернення Предстоятель УГКЦ наголошує на тому, що «упродовж багатьох років наша Церква та інші Церкви і релігійні організації у передвиборчий час закликають своїх вірних молитися за народ, за державу, за Україну… Тому створюється враження, що треба молитися в тому намірі тільки тоді, коли виникають великі потреби».

Відповідаючи на таке хибне розуміння, Глава УГКЦ з перших слів дає зрозуміти, що «Свята Церква вчить нас, що за народ, за правління, за військо треба молитися завжди». Як приклад він наводить Божественну Літургію, у якій п’ять разів звертаємося до Господа Бога з прохання про опіку над народом, над правлінням і над військом. З цього випливає, що «Церква запрошує нас поручати Господеві Богом бережений народ наш, правління і військо упродовж усього року, незважаючи на те, чи це час перед виборами, чи після них, бо держава й народ завжди потребують Божої допомоги, Божого благословення».

Крім спільної молитви під час Святої Літургії, Глава УГКЦ закликає вірних у згаданому намірі молитися у своїх приватних молитвах, рекомендуючи використовувати «готові зразки, як наприклад Молитву за український народ Митрополита Андрея (Шептицького)».

Відтак документ наголошує на прикметах молитви – літургійної та особистої. Пояснюючи першу прикмету молитви, Блаженніший Любомир відзначає, що «дехто думає, що така молитва має бути конкретною, що ми повинні поіменно представляти Богові своїх державних керівників чи розв’язки, які, на нашу думку, сприятимуть загальному добру». Навівши приклад із Святого Письма, Предстоятель УГКЦ резюмує: «Ми не маємо накидати Богові у молитві своїх розв’язок і планів та вимагати, щоб Він виконав те, чого ми хочемо або що вважаємо за потрібне. По-людськи кажучи, Господь Бог не потребує радників. Він добре знає, що для нас є найкращим. Тому коли молимося чи за особисті потреби, чи тим більше за потреби народу, правління, ми повинні довіритися Богові і просити Його, щоб Він задовольнив наші потреби так, як найкраще Він це знає».

Другою прикметою молитви за народ, яку представляє документ, є виконання Божої волі. «Було б нечесно і негарно – звертаючись до Нього, прохаючи Його, визнаючи, що без Нього не можемо собі дати ради – не слухати Його, робити по-своєму. Якщо ми щиро бажаємо молитися і поручаємо Йому наш народ, нашу державу, наше військо, весь наш правопорядок, то мусимо виконувати Його волю і свідомо оминати все те, що цій волі суперечить», – наголошує Предстоятель УГКЦ.

Третьою прикметою молитви за народ, на думку Блаженнішого, є праця. «Бог міг би все сам зробити, бо ж створив світ і природу без нас, однак бажає, щоб ми співпрацювали з Ним, – така Його свята воля. Це для нас велика честь і водночас велика відповідальність: ми маємо вкласти свою лепту в осягнення загального блага. Тому, коли молимося, не припиняймо працювати, бо без нашої праці також нічого не буде, нічого само не станеться. Якщо ми щиро молимося, то повинні і щиро старатися працювати, робити те, що в нашим силах, щоб спільними силами будувати, підносити і зміцнювати. Молитва і праця доповнюють одна одну», – відзначив на завершення Глава УГКЦ.

Текст звернення можна прочитати на офіційному сайті УГКЦ за цим посиланням: www.ugcc.org.ua/1120.0.html.

Департамент інформації УГКЦ

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.