Майбутнє Європейського Союзу і розширення його кордонів на схід було темою роздумів на аудієнції, яку Папа Іван Павло II…

Майбутнє Європейського Союзу і розширення його кордонів на схід було темою роздумів на аудієнції, яку Папа Іван Павло II дав учасникам Міжнародного форуму, організованого Фондом ім. Альчидо де Гаспері, що має назву «На благо демократії, миру і співпраці між народами». «Як вам відомо, європейський континент займає особливе місце в моєму серці. Тут розміщений Рим — місто, де розташовано Престол Петра, місто, в якому апостол прийняв мученицьку смерть. Я відвідав чимало європейських країн і двічі скликав Синод Єпископів Європи для того, щоб ми разом обговорили релігійні проблеми цього континенту. Висловлюючи свою підтримку всім, хто прагне об’єднання континенту, я відвідав Страсбург, місто, в якому розташована штаб-квартира Єдиної Європи».

Папа також відзначив, що «чимало країн Центральної і Східної Європи, у яких до недавнього часу панувала інша економічна система, прагнуть ввійти до Євросоюзу».

«Мені б хотілося, щоб Євросоюз йшов назустріч цим бажанням і з розумінням поставився до проблем, з якими стикаються ці країни на першому етапі», — підкреслив Іван Павло II.

Незважаючи на те, що християнство, з однієї сторони, є причетним до становлення Європи, Папа водночас відзначив, що «хворобливий релігійний поділ на Захід — переважно католицький, і Схід — більшою мірою православний, являє собою один з факторів, що є перешкодою для інтеграції деяких слов’янських народів до Європейської спільноти». «Тому величезне значення має діалог між католицькою і православною Церквами. Саме тому я проголосив покровителями Європи свв. рівноапостольних Кирила і Мефодія», — нагадав Святіший Отець.

Папа підкреслив також, що його турбота про Європу полягає передусім в тому, щоб «зберегти християнську спадщину і дозволити їй приносити плоди». Іван Павло II нагадав, що в середині попереднього тисячоліття зародився, а з 17 ст. почав стрімко розвиватися процес секуляризації, «який прагнув виключити Бога і християнство з усіх сфер життя людини».

Результатом цього процесу часто ставав агностицизм і атеїстичний секуляризм, тобто цілковите виключення Бога і морального закону з життя суспільства.

Таким чином релігія опинилася зачиненою у межах приватного життя людини. «Давній континент потребує Ісуса Христа, щоб не погубити своєї душі і не втратити того, що робило його великим у минулому і що до сьогоднішнього дня викликає захоплення інших народів. Саме завдяки християнству у свідомості утвердились такі загальнолюдські цінності як гідність і недоторканність особистості, свобода совісті, повага до праці, право кожного на гідне і безпечне життя, а, отже, і на блага землі, призначені Богом для кожної людини без винятку… Сьогодні Церква знову нагадує про ці цінності Європі, якій загрожує ідеологічний і моральний релятивізм, — той, який зло називає добром, а добро — злом», — сказав Святіший Отець. Наприкінці промови Папа побажав Європейському Союзу «черпати сили в належній йому християнській спадщині, гідним чином реагуючи на нові проблеми, передусім, етичні».


Звертаючись до учасників пленарної асамблеї Папської Академії захисту життя, Папа Римський Іван Павло II застеріг їх перед думкою, начебто права людини залежать від суспільної влади чи думки більшості. Лише на підставі природного закону, підкреслив Папа, є можливим справжній діалог і справжня співпраця між віруючими і невіруючими, оскільки без нього немає нічого абсолютного, все є лише відносним. «Важливо допомогти нашим сучасникам зрозуміти позитивну і гуманізуючу роль природного морального закону, виправивши ряд помилок, і непорозумінь», — сказав Святіший Отець.

Церква навчає, що природний закон є універсальним, нагадав Папа, оскільки «права людини належать кожному з нас в силу людської природи і гідності особистості, а не є наслідком суб’єктивного вибору, зробленого тими, хто має можливість брати участь в суспільному житті чи здатний домогтися згоди більшості». У протилежному випадку демократичні режими можуть перетворитися на тоталітарні. Папа відзначив, що Церква утверджує право на життя кожної людини у будь-який момент його існування. «Різниця між «людською істотою» і «людською особистістю», яка іноді робиться в міжнародних документах, і пропозиція визнавати право на життя і фізичну цілість лише за вже народженими людьми, є штучною і не має під собою жодного наукового чи філософського підгрунтя», — сказав Святіший Отець.

Президент Папської Академії захисту життя кардинал Альфонсо Лопес Трухильо, виступаючи на засіданні, сказав: «Нас очікує величезний виклик дегуманізації — яка загрожує появою людини, що не вміє гідно відповісти на любов Бога. Сьогодні кожний з нас покликаний до навернення в діалозі, керованому Церквою і вказаному світові наступником св. Петра. Таким чином ми здобуваємо надію на навернення: людина може навернутися, є щось у її серці, є природний закон, заклик, є відповідь на жахливі наслідки заперечення життя, руйнації сім’ї». «Тому, — запитує кардинал, — ми, пам’ятаючи про те, що життя є дар Божий, плід Його любові, хіба ми можемо ненавидіти те, що любить Бог?»

Делікатному питанню про родину і дітонародження був присвячений виступ архієпископа Карло Каффарра ді Феррара, який підкреслив, що «що однією з найсерйозніших проблем, які підлягають обговоренню у контексті турботи про шлюб і сім’ю, є проблема кризи самого інституту шлюбу, а це знижує серед молоді повагу до шлюбу».


Голос Церкви повинен звучати в ЗМІ, — до цього закликав віруючих Іван Павло II під час зустрічі з учасниками пленарної асамблеї Папської Ради у справах преси.

«Перед вами стоїть особливе завдання — знайти спосіб домогтися того, аби голос Церкви у сучасному інформаційному середовищі не був приглушений», — сказав Папа. Він також додав, що Євангеліє не може бути обмежене внутрішнім світом людини: «Ісуса Христа потрібно звіщати світові, і тому Церква повинна сміливо і свідомо вийти на великий форум ЗМІ».

За словами Папи, необхідно розробити «детальний пастирський план, який допоможе людям почути Благу Вість Христа, приносячи в соціум і в культуру євангельські цінності». «Недостатньо лише чекати того, що може відбутися, недостатньо діяти, керуючись лише відчуттям. Прийшов час для дієвого і ефективного планування», — підкреслив Святіший Отець і додав, що «сама медіа-культура підлягає євангелізації». Євангеліє живе у спілкуванні з культурою. «Якщо Церква відходить з культури, Євангеліє замовкає», — відзначив Папа. Але для того, щоб воно звучало в ЗМІ, Іван Павло II закликав «виявити найвищий професіоналізм і черпати натхнення з глибоких джерел християнської віри і традиції».

«У пресі, на радіо і телебаченні, в кіно і в Інтернеті намагайтесь відчинити двері Тому, Хто так милосердно відчинив для нас двері спасіння, — закликав Святіший Отець. — Тоді ЗМІ стануть не сферою ілюзій, а світом істини і радості».


Керівник Папської ради у справах мас-медіа архієпископ Джон Фоулі заявив, що в Інтернету, а точніше, в його користувачів, поки що немає свого офіційного покровителя. Це питання разом з іншими розглядалося на пленарному засіданні ради, що проходило під темою «ЗМІ і євангелізація».

«У католицької преси є свій патрон — св. Франциск Сальський, покровителем радіо проголошений архангел Гавриїл, а патронесою телебачення — св. Клара Ассізька», — нагадав при цьому архієпископ Джон Фоулі.


Римський Апостольський Престол закликає світову громадськість заборонити досліди з клонування людини, про що заявив представник Ватикану при ООН архієпископ Ренато Мартіно. Архієпископ Мартіно підкреслив, що позиція Ватикану грунтується на аргументах біології, антропології, соціології, етики і права. Дані науки показують, що такі експерименти приведуть до негативних наслідків в галузі захисту життя, гідності і прав людини. Тому, нагадуючи про те, що будь-яка спроба клонувати ембріон людини являє собою репродуктивний процес, Римський Престол виступає проти поділу клонування на «терапевтичне» і «репродуктивне».

«Такий поділ цілковито необгрунтований з точки зору моралі і права, — відзначив архієпископ Мартіно. — Його мета — заступити собою факт створення ембріона людини, який потім знищують задля отримання стовбурових клітин або для проведення інших подібних дослідів».

Римський Апостольський Престол наполягає на проведенні досліджень на стовбурових клітинах, які добувають з організма дорослої людини. «Цей спосіб отримання тканин і клітин для терапевтичних цілей виправданий і не суперечить етиці», — заявив архієпископ Мартіно.


Папа Римський наголошує на важливості ретельної підготовки Церквою віруючих до вступу у шлюб. Ці слова прозвучали під час зустрічі з аргентинськими єпископами, які прибули до Рима з візитом «ad limina» («до апостольських порогів»).

Той факт, що інститут родини піддається численним нападам, викликає у Папи особливе занепокоєння: «Ми стаємо свідками прагнення ослабити природу шлюбу. Де-не-де ці тенденції набули значної сили», — сказав Іван Павло II.

Однак криза шлюбу і сім’ї не повинна викликати зневіри і відчаю. Навпаки, каже Папа, у служінні родині і суспільству необхідно більш твердо проголошувати істину, бо шлюб — встановлено Господом. «Перестати це робити було б серйозним пастирським упущенням, яке ввело б в оману і віруючих, і тих, хто несе відповідальність за прийняття рішень, від яких залежить загальний стан суспільства», — застеріг Папа.

Святіший Отець додав, що це питання актуальне «не лише для католиків, але для всіх без винятку людей, оскільки шлюб і сім’я — це незаступне суспільне благо». Передусім Папа закликає подружжя, що зберігають вірність Церкві, вивчати «богослов’я шлюбу, аби допомогти молодим парам і родинам, які переживають труднощі, краще пізнати, наскільки вартісним є це таїнство, і прийняти благодать завіту, печать якого лежить на охрещених».

«Християнські сім’ї повинні свідчити красу подружнього і родинного життя, заснованого на взаємній любові і вірності», — сказав Папа.

Він закликав єпископів «підтримувати сім’ї, заохочувати у своїх єпархіях пастирську турботу про них і розвиток рухів і асоціацій, присвячених подружній духовності».

Святіший Отець вимагає, аби Церква «давала необхідну підготовку тим, хто готується вступити в таїнство шлюбу», під час якої розглядалися б не лише «антропологічні аспекти людської любові, але й подавалися основи справжньої духовності шлюбу». В наш час, сказав Папа, без цього не обійтися, оскільки мирська освіта часто не відповідає потребам християнського життя.


Ватиканські євро викликали значне зацікавлення серед нумізматів. Буквально за п’ять днів колекціонери скупили всі набори монет Апостольсько Столиці, що надійшли в продаж на початку березня, а саме шістдесят п’ять тисяч наборів вартістю по 12 євро.

Кожен набір складається з восьми монет, на яких відчеканено портрет Івана Павла II. Згідно з існуючою домовленістю, курс нової валюти Ватикану пов’язаний з курсом євро Італійської Республіки. Рішення про введення ватиканського євро надійшло після рішення уряду Італії перейти на єдину європейську валюту. Монетний двір Італії відчеканив 640 тисяч євро з портретом Папи Івана Павла II.


Екуменічний рух ризикує втратити ціле покоління молодих людей. Щоб цього не сталося, екуменістам необхідно виробити новий погляд на майбутнє. Про це йдеться у статті кардинала Вальтера Каспера, керівника Папської ради сприяння християнській єдності, опублікованій в італійській газеті «Іль Реньо».

«Можна сказати, що криза екуменічного руху до певної міри є наслідком її ж успіху, — пише кардинал. — Що більше ми наближаємось один до одного, то боліснішим є усвідомлення того, що поміж нас ще немає цілковитого порозуміння, а звідси випливають незадоволення і роздратування».

«Нове покоління віруючих і священиків, яке виросло і сформувалося після II Ватиканського собору, не розуміє, як багато змінилось після нього», — підкреслює прелат.

У цьому контексті він вирізняє три головні теми: «По-перше, слід заохочувати екуменічну формацію і потяг до результатів екуменізму. Екуменізм ще повинен просякнути в кров і плоть нашої Церкви та інших Церков. По-друге, ми повинні обновити і прояснити наше бачення екуменізму. Неохідною є нова екуменічна мова, новий імпульс, інакше ми ризикуємо втратити ціле покоління молодих людей».

Кардинал закликав також знайти гармонію між екуменічним діалогом і власною ідентичністю. В цьому контексті, пише він, виразніше проглядаються і «позитивні сторони декларації «Dominus Iesus», в якій акцентується на питанні про власну ідентичність, і проблеми, що виникають у зв’язку з її публікацією.

У декларації «Dominus Iesus» («Господь Ісус»), опублікованій в серпні 2000 року, Конгрегацією віровчення, йдеться про неподільність і вселенськість спасаючої місії Ісуса і Церкви. Вона була піддана певній критиці зі сторони інших конфесій, хоча не містить майже нічого нового, а лише заново нагадує прийняте Церквою вчення про її власну природу.

«Ми повинні ясно відзначити, що серйозний екуменізм не має нічого спільного з конфесійною байдужістю і релятивізмом», — продовжує кардинал Каспер. За його словами, екуменізм, навпаки, грунтується на пошуку «спільного знаменника».

Далі голова Папської ради сприяння християнській єдності розглядає ситуацію, що склалася у відносинах між католиками і представниками інших християнських конфесій.

«Ми дедалі більше усвідомлюємо той факт, що єдиної Православної Церкви не існує, — стверджує він. — В даний час вимальовується картина, що Константинополь вже не здатний об’єднати навколо себе різні автокефальні православні Церкви. Його першість ставиться під сумнів, особливо в Москві». «З Москвою вести діалог на вселенському рівні дуже важко, з Грецією ситуація поліпшується, що стосується Близького Сходу, території давнього Антіохійського патріархату, то тут стан справ є цілком іншим і між нами існує майже повна церковна єдність», — зазначив кардинал Вальтер Каспер.


Людина зрілого віку, практикуючий віруючий, який, втім, керується більше власним сумлінням, аніж рекомендаціями Церкви, добре поінформований про події, що відбуваються в світі, такий, що прагне за кожної зручної нагоди допомогти ближньому, — ось портрет «середньостатистичного» християнина, що взяв активну участь у Великому Ювілеї двотисячоліття християнства.

Цей образ представлений у збірнику «Pellegrini del Giubileo», який вийшов друком у Мілані. Портрет складено на підставі інтерв’ю, взятих у понад тисячі осіб (42% з яких — чоловіки, а 58% — жінки). Серед опитаних були християни різних конфесій і навіть невіруючі. Для християн основним мотивом відвідання Рима у Ювілейному році було прагнення зміцнити власну віру, для невіруючих — краса Вічного міста і надія на «духовне оновлення». Всі паломники перебували під враженням від зустрічі з Папою.

Найменша кількість людей пояснили свій приїзд до Рима бажанням отримати ювілейну індульгенцію. Більшість із них сприймали ювілейний рік як можливість висловити братерську радість і відкритість стосовно до інших людей. У 2000 році Рим відвідали близько 25 млн. паломників.


Папа Римський Іван Павло II невдовзі відвідає ще одну колишню радянську республіку — а саме, Азербайджан. Це станеться у травні, по дорозі до Болгарії, повідомляють джерела у Ватикані.

93% 7-мільйонного населення Азербайджану — мусульмани. 5% мешканців країни сповідують православ’я. Що стосується католицької спільноти, то вона налічує 200 осіб. В Азербайджані діє єдина католицька парафія у Баку, в якій служать три священики.

Минулого року Святіший Отець відвідав три держави, які раніше входили до складу СРСР — Україну, Казахстан і Вірменію. У попередні роки Папа відвідав країни Прибалтики.


Нещодавно побачило світ чергове зібрання даних про стан католицької Церкви за попередні роки — так званий «Annuario Pontificio» («Папський щорічник»). В об’ємному збірнику, який публікується щороку, розміщуються дані про всіх католицьких ієрархів — кардиналів, патріархів, архієпископів, єпископів, а також єпархії, підрозділи римської курії і чернечі ордени.

Вже кілька років поспіль презентація щорічника стає ще й нагодою для публікації деяких даних церковної статистики. Останні наведені дані подано станом на кінець 2000 року. Ось деякі з них.

Загальне число католиків у світі наприкінці 2000 року перевищило 1 мільярд осіб, тобто становило трохи більше, ніж 17% населення землі. Майже половина католиків мешкають зараз у Південній і Північній Америці, майже 27% — у Європі, 12 % — в Африці, майже 11% — в Азії і трохи менше одного відсотка — в Океанії.

Що стосується людей, які несуть служіння в Церкві, то їх кількість наприкінці 2000 року перевищувала 4 мільйони осіб. Це 4 541 єпископ, понад 405 000 священиків, близько 28 000 постійних дияконів, понад 55 000 ченців, що не мають священичого сану, понад 801 000 черниць, близько 31 000 членів мирянських орденів і понад 126 000 мирян-місіонерів.

За роки понтифікату Івана Павла II (мається на увазі період з 1978 року до 2000 року) чисельність семінаристів зросла з 64 000 до 110 500 осіб, тобто приблизно на 73%. За даними щорічника, Римський Апостольський Престол підтримує дипломатичні відносини зі 174 державами.


Святіший Отець Іван Павло II наприкінці березня вийшов на шосте місце за тривалістю понтифікату в історії Римської Церкви. Перетнувши межу 23 років 5 місяців, цей понтифікат таким чином залишив позаду понтифікат Пія VII (в миру Барнабаса К’ярамонті), який правив з 1800 по 1823 рік (саме цей Папа коронував на імператора Наполеона I, але пізніше виступив із критикою бонапартівського підходу до церковних справ за це і протягом кількох років був «в’язнем» Наполеона).

Досі на першому місці за кількістю років, проведених на чолі Церкви, залишається її перший єпископ — св. апостол Петро. Згідно з давніми переказами, він займав цю кафедру від 34 до 37 років аж до своєї мученицької смерті. Друге місце займає Папа Пій IX, який правив 32 роки: з 1846 по 1878 рік.

Найкоротшим в історії був понтифікат Урбана VII, який був Папою всього 12 днів.


Новий Римський міссал — основна богослужбова книга католицької Церкви — була офіційно представлена журналістам на прес-конференції у Римі. Нове видання — третя за рахунком офіційна версія від часу II Ватиканського собору — стала результатом десятирічної праці літургістів. Це видання слугуватиме основою для перекладу богослужінь на інші мови, і через деякий час міссал вживатиметься для богослужінь у всіх католицьких храмах світу.

Одна з головних змін у міссалі — розширення можливостей мирян приймати Святі Тайни під двома видами — не лише хліба, але й вина. Окрім цього, до служебника ввійшли молитви до трьохсот святих, канонізованих після виходу минулого видання, а також ряд інших нових молитов.

Виступаючи на презентації, префект Конгрегації богослужіння і таїнств кардинал Хорхе Медина Естевес заявив, що відтепер справжній Римський міссал є офіційним стандартом для здійснення богослужінь за латинським обрядом. В даний час він розсилається національним єпископським конференціям, які повинні будуть здійснити переклад латинських текстів на сучасні мови. Перед тим, як отримати офіційнй статус, переклади повинні бути затверджені Апостольським Престолом.

Новий Римський міссал допускає певні зміни в богослужіннях залежно від умов різних країн, відзначив далі кардинал Медина, до того ж основні принципи і межі можливих адаптацій включені до міссалу. Будь-яка зміна, підкреслив кардинал, повинна чинитися «в порядку винятку» заради «духовного блага окремих церков, за умови збереження субстанціальної єдності обряду».

Новий міссал об’ємом 1320 сторінок прийшов на зміну попередньому, опублікованому в 1975 році.

Підготувала Зоряна Курдина

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.