УГКЦ святкує 20-у річницю виходу з підпілля. У Львівській духовній семінарії відбулася наукова конференція. 19.09.09

18 вересня 2009 року, з нагоди 20-ї річниці виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, в конференц-залі Львівської духовної семінарії Святого Духа відбулася наукова конференція.

Організаторами цієї конференції були Львівська архиєпархія, Інститут історії Церкви Українського католицького університету та Львівська духовна семінарія Святого Духа. В ній взяли участь ісповідники віри, духовенство, миряни, отці-ректори, всесвітліші, всечесніші, високопреподобні і преподобні отці, преподобні сестри, високодостойні гості, семінаристи та студенти.

У першій тематичній частині конференції всі мали нагоду послухати три доповіді, котрі представили три важливі етапи в історії УГКЦ 20 століття, а саме: період ліквідації Церкви радянським режимом, діяльність УГКЦ в роки підпілля та вихід Церкви з підпілля в кінці 80-х років.

На початку конференції з вітальним словом до присутніх звернувся Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський, який наголосив на тому, що “виходу Церкви з підпілля передувала допомога, молитва тих людей, котрі вболівали за свою Церкву та тримали глибоко в серці пам’ять про неї. Завдяки цьому настав час, коли Церква показалася, коли Господь благословив священиків і мирян, які відважно виходили на вулиці, збиралися для молитви, наражаючись при цьому на небезпеки”.

Першу доповідь на тему “Доля репресованого духовенства Української Греко-Католицької Церкви” виголосив почесний ректор Львівської духовної семінарії о. д-р Богдан Прах. В ній він, зокрема, наголосив на тому, що у передвоєнні і післявоєнні часи співробітники НКВС дуже ретельно вивчали настрої серед усього духовенства та вірних, нагромаджували компрометуючі матеріали на священиків, особливо щодо їх так званої “антирадянської діяльності” і під сильним тиском примушували їх підписувати декларації про таємне співробітництво. Окрім психологічного тиску відбувалися також арешти духовенства, їхніх родин і активніших парафіян, більшість з котрих було розстріляно або загинули на засланні. “Нам сьогодні імпонують священики, які виявили незломну поставу в часі таких важких випробувань. Це мученики та ісповідники віри, які, маючи справжнє священиче покликання, не уявляли собі ні на мить, що можуть зрадити Церкву чи Христа”, – зазначив він.

Наступним до слова було запрошено о. д-ра Бориса Гудзяка, ректора УКУ, із доповіддю на тему “Церковне підпілля 20 століття як школа церковного життя 21 століття”. За словами доповідача, “найважливіший урок, який нам подає катакомбна Церква – це те, як ми маємо сьогодні свідчити про Христа, Який має бути для всіх нас дорогою, правдою і життям”. На його думку, це є колосальний виклик 21 століття, перед яким стоїть і наша Церква. Тому, ми не можемо втратити цей урок катакомбної Церкви нашого народу, бо інакше ми загубимо великий Богом даний дар, який здобувався дорогою ціною нашими батьками і матерями у вірі.

Відтак, з доповіддю на тему “Вихід з підпілля УГКЦ: передумови, основні події та наслідки” виступив п. Іван Гель, людина, яка за свою антирадянську діяльність була засуджена до багаторічних ув‘язнень, а опісля був активним учасником боротьби за легалізацію та вихід УГКЦ з підпілля. “УГКЦ хоч і була ослаблена репресіями та специфікою катакомбного буття, – відзначив п. Іван, – проте тріумфально вийшла з підпілля, самолегалізувалася і вже не потребувала дозволу на право бути і служити людям за власним обрядом. Вихід Церкви з підпілля, повернення її Глави, відновлення державності створили можливості приїхати в Україну багатьом священикам з діаспори, котрі допомагали у розбудові організаційних структур Церкви та її освітніх закладів”. Це, згідно його слів, створило ще ширші можливості для розвитку і утвердження Церкви як потужної інтелектуальної сили в мирянському русі.

Після обіду, в другій частині конференції, доповідь о. д-на Тараса Бублика на тему “Аналіз взаємин радянської влади та греко-католиків у 1988-1989 роках” продовжила цю тематику. І у своїй доповіді о. д-н Тарас звернув увагу на заяву радянської влади щодо греко-католиків, яка, хоч і мотивувалася більше кон’юнктурними зовнішніми цілями, зокрема візитом М. Горбачова до Риму, проте фактично була юридичною заявою про легалізацію УГКЦ. “Незначна по суті, але дуже важлива в законодавчому і моральному плані поступка Радянської держави послужила сигналом для переходу переважної більшості православних священиків і парафій Західної України під юрисдикцію єпископів УГКЦ наприкінці 1989 – початку 1990 років”, – додав на закінчення доповідач.

Після кожної доповіді бажаючі могли ставити свої запитання до доповідачів або висловлювати свої думки та міркування.

Відтак, всі мали нагоду послухати свідчення активних учасників виходу з підпілля та легалізації УГКЦ, котрі на власному досвіді пережили ці події та зробили свій вагомий внесок у відродження нашої Церкви. А саме, зі своїми спогадами до присутніх звернулися: о. Михайло Волошин, ЧНІ, сестра-служебниця Діогена та пані Марія Заблоцька.

Слід також додати, що другим етапом святкувань 20-ї річниці виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви буде Архиєрейська Божественна Літургія, яка відбудеться у неділю, 20 вересня 2009 року, поблизу храму св. Архистратига Михаїла (вул. Винниченка, 22, м. Львів). Відтак, після Літургії відбудеться похід до Архикатедрального Собору св. Юра, який має засвідчити цю символічну дату виходу з підпілля УГКЦ. Вечером цього ж дня о 18.00 у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької відбудеться урочиста академія.

Тарас Гавришко

Медіа-центр Львівської духовної семінарії

www.lds.lviv.ua

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.