Владика Андрій Горак,Митрополит Львівський і СокальськийУкраїнської Православної Церкви Київського Патріархату:«Церква Київського патріархату категорично проти,щоб християнську етику викладали священики чи монахині»

Кор.: Владико, яка Ваша думка щодо впровадження у школах України предмету «Основи християнської культури і традицій»?

Викладати християнську етику в середніх школах однозначно потрібно, інших думок не може бути. Але нам необхідно подумати, як її втілювати у життя. Викладання християнської етики повинно виходити з основ загальнохристиянського вчення.

Щоб релігійна етика була впроваджена у школи України взагалі, найперше треба подумати: хто її повинен викладати? Як готувати педагогічні кадри? Церква Київського патріархату категорично проти, щоб християнську етику викладали священики чи монахині, тому що вони є не тільки віруючими, але клиром однієї чи іншої церков. Викладаючи етику, вони будуть в неї вносити безперечно догматичні вчення своєї церкви, що є недопустимим, бо це буде кваліфікуватися як прозелітизм, як насилля над свободою віровизнання, тому що в класах є діти різних віровизнань. Якщо будуть читати священики чи монахині, тоді треба підходити до цього так: предмет повинен читатися факультативно, класи розділяти за конфесійної приналежністю на православних, католиків та протестантів. Тоді катехит буде від кожної церкви і кожна людина буде вибирати, до якого катехита — православного, католицького чи протестантського — буде вона ходити.

Що ми маємо зараз на Львівщині? Впровадили християнську етику в школі. Ми дали на це своє благословення і дозвіл. Але в більшості шкіл беруть тільки тих людей для читання етики, хто закінчив курси при архікатедральному соборі святого Юра. Православних не допускають для читання етики православним дітям. В більшості сіл є поділ на православних і католиків, і на це треба зважати. Маємо такі приклади: донька мого протодиякона вчиться у Львові на Левандівці, і коли він пішов до директора і сказав, що вона православна і не може слухати цю етику, бо то не етика, а католицький катехизм, то директор поставився до нього брутально, сказав, що це обов’язково. Якщо це обов’язково, тоді у нас немає свободи віровизнань і свободи совісті в Україні.

Етику обов’язково треба викладати, але так, щоб у державних вузах були незаанґажовані церковною владою люди, котрі б закінчували відповідні факультети при вузах і тоді викладали б етику так, як українську мову чи математику, біологію, історію. Отже, не залежить, хто її викладатиме, чи православний, чи католик чи протестант, бо він йтиме за програмою Міністерства освіти.

Кор.: Отже, йдеться про те, що богословська освіта повинна бути акредитованою в Україні?

Для викладання християнської етики не потрібно богословів. Необхідно відкривати кафедри релігієзнавства при університетах, які будуть готувати спеціалістів для читання етики. Богослов потрібен для тієї чи іншої церкви. Для середньої освіти богословів не треба. Якщо нам потрібно богословів, то це вже буде називатися не християнська етика, а катехизація.

Кор.: Але релігієзнавство — це вивчення усіх релігій, а ми говоримо саме про християнську культуру.

В університеті будуть вивчати всі релігії, а в школі викладати християнство. Християнська етика позбавлена догматики і катехизації, бо в іншому випадку це буде нав’язування дітям догм і віровчення тієї чи іншої церкви.

А чи є у православній церкві такі курси, які готували б катехитів?

За три місяці не можна навчити викладача. Давайте будемо говорити відверто. Директор каже до православного священика: ви не маєте педагогічної освіти. Але він вивчав у семінарії педагогіку. А які педагогічні навички можна набути за три місяці на курсах? Вважаю, що такі курси — це профанація. Треба думати про загальноукраїнську програму готування педагогів.

Кор.: Якщо традиційні церкви не об’єднаються, щоб спільними зусиллями впровадити християнську етику, тоді у школах буде валеологія, або якісь інші предмети, далекі від християнської традиції.

Правильно. Якщо взяти програму християнської етики у Львові… Від хрещення Володимира було дуже багато яскравих постатей у Київській Церкві: Петро Могила, сам князь Володимир, Димитрій Туптало та ін. Але чомусь у теперішній програмі є життя Шептицького, а нема біографій тих великих ієрархів єдиної, нерозділеної Церкви.

Кор.: Може, слід тоді більше працювати над спільною навчальною програмою?

Треба робити цю програму універсальною, не однобічною. А та програма, яку ми маємо зараз, з моєї точки зору є однобокою і тенденційною.

Розмовляла Любомира Бурка

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.