Глава УГКЦ представив вірним усю фінансову ситуацію Церкви та закликав посильно підтримати церковні проекти. 10.12.2008

Звернення Патріарха Любомира до вірних Української Греко-Католицької Церкви у справі фінансування церковних потреб департамент інформації УГКЦ оприлюднив 3 лютого. Глава УГКЦ акцентує в першу чергу на тому, що метою фінансової політики Церкви у жодному разі не може стати накопичування земних благ, тим паче бажання вигоди, престижу чи впливів. Фінансова підтримка Церкві необхідна для успішного виконання нею її місії у суспільстві. Єрарх представив всю фінансову ситуацію УГКЦ, пояснив на що йдуть пожертви вірних і закликав їх у міру своїх статків підтримати церковні проекти. У нормальних обставинах такі загальноцерковні потреби оплачують із доходів від церковного майна. В УГКЦ, за словами її Глави, таких джерел немає, тому поки Церкві не повернуть того, що було її власністю, треба усім разом нести ці фінансові тягарі.

У Зверненні Глави УГКЦ наголошується, що джерелом фінансування Церкви є пожертви добрих людей. Ці пожертви, за словами Патріарха Любомира, можуть мати три форми. Перша – це пряма пожертва, складена сьогодні. Друга – майно Церкви, подароване у вигляді більших чи менших офір у минулому. Третя – прибуток від виробничої діяльності церковних підприємств. Церква, за словами першоєрарха, використовує ці засоби фінансування у різних місцях та обставинах упродовж багатьох століть.

Глава УГКЦ пояснює, що в Україні до середини ХХ століття Церква оплачувала свої потреби здебільшого із дарів багатих людей. Окрім того, кожна парафія мала земельну ділянку, доходу з якої вистачало на поточні витрати. Коли треба було реалізувати більші проекти, наприклад будівництво чи ремонт храму, парафіяни складали додаткові пожертви. Витрати на загальні потреби Церква покривала з позапарафіяльних структур, оскільки у своєму розпорядженні мала ще й комерційні підприємства, які давали додатковий прибуток.

Патріарх Любомир нагадує, що з приходом комуністичного режиму Українська Греко-Католицька Церква в Україні втратила все своє майно, як те, що безпосередньо потрібне для церковного життя: храми, монастирі, навчальні установи, – так і всю допоміжну власність, необхідну для утримання священнослужителів та покриття інших церковних витрат.

Наприкінці ХХ століття УГКЦ знову отримала свободу, але окрім храмів, і то не всіх. Глава УГКЦ наголошує, що майже нічого іншого з її колишньої власності Церкві не повернули.

«Сьогодні ми не плекаємо великих сподівань на те, що держава ближчим часом виправить несправедливе минуле, провівши процес реституції, тобто повернення Церкві її майна чи справедливої його компенсації. Така невтішна ситуація ставить перед нами певні завдання, які треба вирішувати», – йдеться у зверненні Патріарха Любомира. Єрарх акцентує на тому, що внаслідок історичних подій минулого століття УГКЦ змушена перейти на систему фінансування церковних потреб за допомогою пожертв від поодиноких осіб і різних благодійних організацій.

Глава УГКЦ пояснив, чому Церкві сьогодні так потрібно повернути втрачене при радянській владі майно. За словами єрарха, у багатих країнах, де громадяни одержують відповідну зарплату за свою працю, їхніх пожертв вистачає на покриття витрат Церкви. Натомість у бідних державах або тих, які щойно повертаються до нормального економічного ладу, фінансові можливості громадян є обмеженими, Церкві не вистачає коштів на оплачування першочергових потреб, зокрема утримання шкіл на всіх рівнях, включно з університетами, на загальну просвіту, на забезпечення душпастирства у надзвичайних обставинах, на місійну діяльність. Тобто, Церкві бракує засобів для розвитку повноцінної діяльності, потрібної для нормального, здорового духовного служіння.

Патріарх Любомир у Зверненні перечислює потреби Церкви: «Оскільки Церква є багаторівневою структурою, то і її потреби можна класифікувати. Першим рівнем є парафія, джерелом фінансування якої є здебільшого пожертви парафіян. Вірні Церкви – і духовенство, і миряни – повинні дбати про свою парафію, щоб мати належний храм для богослужінь та інші житлові, навчальні чи соціальні парафіяльні приміщення, а також забезпечити належну винагороду священнослужителям, катехитам та іншим особам, які працюють для добра парафії. При тому слід пам’ятати про вбогих та тих, хто потребує матеріальної підтримки.

Другий рівень – це єпархія (екзархат), що складається з певної кількості парафій і утримує установи, потрібні для ширшої спільноти, наприклад семінарію, в якій виховуються майбутні душпастирі, єпархіальні комісії, що дбають про різні спільні для багатьох парафій справи, та різні культурні й благодійні заклади. Потреби цього рівня покривають через встановлений для кожної парафії єпархіальний (екзархальний) внесок, який називається «катедратик», бо походить від назви єпископського уряду – катедри.

Єпархії і екзархати у свою чергу дбають про загальноцерковні установи, які становлять третій рівень у церковній структурі – патріарший. Наша Церква, яка сьогодні ще є Верховним Архиєпископством, а з Божою допомогою невдовзі буде визнана Патріархатом, об’єднує єпархії та екзархати в Україні й у багатьох інших країнах світу. При Верховному Архиєпископові, Главі цілої помісної Церкви, є установи, які служать усій Церкві. Вони називаються Патріаршою курією. Кожна єпархія і кожен екзархат, відповідно до кількості вірних, сплачує фіксований внесок на її утримання.

На підставі перелічених джерел доходів парафії, єпархії та Патріарша курія складають свій річний бюджет на покриття поточних потреб. Такий фінансовий устрій є доволі зрозумілим. Більше запитань виникає тоді, коли оголошують специфічні збори пожертв, які виходять за рамки описаного вище порядку фінансового забезпечення».

Глава УГКЦ нагадав, що Синод єпископів УГКЦ проголосив для всієї УГКЦ збір пожертв на спеціальні загальноцерковні потреби, зокрема на будівництво Патріаршого собору в Києві, на екзархати у східних областях України, збірку «Андріїв гріш», на Український католицький університет, на видання Катехизму УГКЦ тощо. Як правило, такі загальноцерковні потреби оплачують із доходів від церковного майна. Оскільки в УГКЦ таких джерел немає, тому, за словами Глави УГКЦ, доки Церкві не повернули забраного за радянської влади майна, потрібно усім разом нести ці фінансові тягарі.

Патріарх Любомир у своєму зверненні перечислив основні загальноцерковні потреби і пов’язані з цим збори пожертв. В першу чергу мова йде про будівництво Патріаршого собору Христового Воскресіння в Києві, який, за словами Патріарха Любомира, є символом єдності УГКЦ для усіх її вірних у світі.

Разом з тим, Патріарх Любомир наголошує, що тільки у Західній Україні, Галичині, упродовж останніх двох століть Українська Греко-Католицька Церква могла нормально розвиватися. В усіх інших частинах країни греко-католицькі громади зазнали послідовного винищення. Це, за словами Глави УГКЦ, вимагає значних коштів, яких вірні УГКЦ на цих теренах самі зібрати не можуть. Фінансування цієї потреби включає передусім утримання священнослужителів та будівництво храмів і церковних центрів, без яких не можливо організувати нормального церковного життя.

Запроваджена в УГКЦ збірка «Андріїв гріш» мала становити особистий фонд Глави УГКЦ, щось на зразок «Петрового гроша», який збирають для Папи Римського. Цей фонд Верховний Архиєпископ міг би використовувати для розв’язання певних проблем. Однак, у зв’язку з тим, що в УГКЦ останніми роками багато вірних опинилися поза її структурам – єпархіями чи екзархатами, – «Андріїв гріш» тимчасово отримав інакше цільове призначення. Ця збірка сьогодні призначена для того, щоб забезпечити духовну опіку поселенцям та заробітчанам на теренах колишнього Радянського Союзу та у Західній Європі, де ще немає сформованих церковних структур.

Патріарх Любомир акцентує на тому, що Український католицький університет забезпечує високий рівень освіти, виховує християнський світогляд та здорові моральні засади у студентів всіх факультетів, а також формує вищу богословську науку в Україні. Ця установа виховує християнську еліту.

Важливий проект УГКЦ, який також вимагає вкладення коштів, за словами Глави цієї Церкви, це видання та переклад Катехизму для всіх вірних – дорослих, юнацтва та дітей.

Глава УГКЦ закликав вірних цієї Церкви зробити свій внесок у певну справу, підтримати ту чи іншу ціль.

«Ви не маєте нагального обов’язку допомагати у конкретній потребі – кожен цілковито вільно може вибирати те, що йому подобається, що лежить йому на серці», – звертається до вірних Патріарх Любомир. – Я представив вам всю фінансову ситуацію нашої Церкви, щоб ви складали свої пожертви, без яких ми не можемо існувати, із розумінням та охотою. Кожна офіра, яка задовольняє потреби наших ближніх у будь-якій ділянці, є благословенною, тим більше це стосується внесків, які слугують духовним потребам поодиноких людей і всієї Церкви. Справа утримування Церкви та фінансування її потреб не є чимось суто матеріальним – це згідно з Божим планом є частиною нашого життя, як духовного, так і тілесного».

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.