Болісна пам’ять про минулі образи, яка блокує прогрес католицько-православного діалогу, не може бути усунена, допоки обидві сторони не побажають щирої перевірки сумління, вважає вчений-єзуїт Роберт Тафт, віце-ректор Східного інституту в Римі

Болісна пам’ять про минулі образи, яка блокує прогрес католицько-православного діалогу, не може бути усунена, допоки обидві сторони не побажають щирої перевірки сумління, вважає вчений-єзуїт Роберт Тафт, віце-ректор Східного інституту в Римі.

Українська католицька Церква та інші східні католицькі церкви підтвердили свою єдність з Римом під час Флорентійського собору 1439 р., який проголосив возз’єднання католицьких і православних Церков. В той час як кілька уній перестали існувати, інші продовжували жити паралельно з православними спільнотами на одній і тій самій території, поділяючи одну й ту ж Літургію, духовність та вчення, але перебуваючи в сопричасті з Папою, пише вчений.

Що є конечним, сказав професор-єзуїт, то це те, що католики і православні, замість протиставляти колишні відносини історичній об’єктивності і правді, «мали б звернутися до почуття відповідальності, відчути прощення і перегорнути цю сторінку, щоб вирушити до обнадійливо кращого майбутнього».

Католики і православні погоджуються, заявив Роберт Тафт, що практика часткових уній «не внесла єдності у Христову Церкву і тому не є моделлю для майбутнього». Однак «твердження, що право на існування східних католицьких Церков може бути піддане сумніву…є історично і морально абсурдне».

«Неспроможність зі сторони православних поглянути на речі у їхньому історичному контексті, їхнє трактування уніатства як явища, призначеного виключно для їхнього руйнування, стала сьогодні втомливою для хоч всіх, хто має хоч трохи освіти», — сказав він. Коли католики намагалися «піднятися над проблематичною природою історії часткових унії, сказав він, то православні використовують «істерію і навіть порушують правила».

Частиною визнання права східних католиків на існування, особливо на Україні, сказав він, є те, що «православна Церква мусить публічно зректися активної ролі деяких її лідерів, яку вони відіграли у знищенні церков за часів комунізму і їхні енергійні зусилля, аби не дати східним католикам отримати назад релігійну свободу, відібрану комуністами».

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.