Леонтій ДАЦЕНКО, віце-президент НРКУ: За радіоточкою — майбутнє (Національна безпека України та проводове мовлення — системи неподільні).

ЧАСТИНА 1

РОСІЙСЬКИЙ ДОСВІД: «СОЦІАЛЬНА РОЗЕТКА»

Як відомо, американська трагедія, що сталася внаслідок теракту вересневого дня 2001 року, коли в одну мить обірвалося життя кількох тисяч безневинних людей, не тільки потрясла світ, а й змінила його. Вона змусила всіх нас усвідомити той факт, що суспільне буття початку III тисячоліття виявилося ще більш вразливим і незахищеним, ніж було досі, що людська спільнота вперше за останні кілька десятиріч упритул наблизилася до ще одного глобалізаційного виклику — війни нового типу під назвою «міжнародний тероризм».

Щоб запобігти цьому страшному явищу, нині мобілізовано та скоординовано зусилля майже всіх держав світу, серед них — і між собою далеко не дружніх (загроза сильніша за будь-які міждержавні антагонізми). Мова, звичайно, про ОБСЄ. І що характерно, всі ці країни без винятку до першочергових антитерористичних заходів включили давно відоме і в усі часи актуальне, хоча певною мірою останнім часом недооцінене, так зване оповіщення. Бо саме воно після ретельного і поглибленого аналізу наслідків уже згаданого трагічного уроку від «Аль-Каїди», виявилося чи не найслабшою ланкою цивільної оборони США. І ось не так давно світова преса зарясніла повідомленнями з інтригуючими заголовками, приміром, із Вашингтона: «США повертаються до системи оповіщення часів Трумена», із Москви: «А якщо війна? У великій біді допоможе маленька радіоточка». Тобто, йдеться про те, що нині, в пору бурхливого розвитку комунікаційних технологій, і США, і Росія не відкидають своїх систем оповіщення, створених ще за часів холодної війни, а навпаки, беруть їх на озброєння, дбаючи про захист життя своїх громадян у нових історичних умовах.

І, нарешті, в цьому ж зв’язку ще одна майже сенсаційна звістка: незалежні експерти дійшли висновку, що американська система оповіщення, яка базується на безпроводових мережах з використанням сотових телефонів, РDА-S та інших портативних приладів, значно поступається московській, а отже, і нашій вітчизняній системі проводового оповіщення, яке дісталося нам у спадок від Радянського Союзу. Хто б міг подумати, що проводове мовлення (ПМ), яке асоціюється у багатьох наших співвітчизників із технологією 20-х років минулого століття, може послужити стартовим майданчиком для комунікаційних інновацій у III тисячолітті?!

І тут немає жодного перебільшення. Російська преса ілюструє переваги своєї системи багатьма переконливими прикладами. Один із них — аварія на московській електростанції (Чагіно), що сталася 2005 року, коли через раптове знеструмлення було паралізовано життя не тільки кількох районів столиці, а й Тульської, Калузької та Рязанської областей. Справжнє масштабне лихо, рятівним колом у якому виявилося одне-єдине ПМ, що відіграло тоді винятково важливу роль у дотриманні порядку, оскільки жодні інші електронні ЗМІ, як і значною мірою сотовий зв’язок, за таких умов працювати не могли. І чи не цей випадок послужив своєрідним поштовхом для московських урядовців прийняти остаточне рішення: кращого засобу оповіщення, ніж ПМ, у природі не існує?! Адже воно, крім автономного електроживлення, має ще й інші суттєві переваги. Скажімо, для ПМ непотрібні вежі та щогли для кріплення передавачів, без яких не можуть існувати ні телерадіо, ні сотовий зв’язок. А такі вежі під час надзвичайних ситуацій — то своєрідні мішені для нападників.

Іншими словами, щоб знищити, скажімо, безпроводову систему оповіщення, слід почати з ліквідації вежових та щоглових споруд. Знищити ж у цілому «павутину» ПМ, в якої можуть вийти з ладу лише окремі дрібні сегменти, практично неможливо.Немає сумніву, що коли б американці мали аналогічну, колись прокладену в їхній країні, мережу ПМ, вони обов’язково обрали б той шлях, на який вийшли московські урядовці.

Досі йшлося про переваги проводової системи оповіщення в загальних рисах. Проте, виявляється, цей комунікаційний засіб (ПМ) за допомогою модернізації можна перетворити на справжній соціально-інформаційний клондайк. І це довели на практиці ті самі москвичі. Точніше, спеціалісти Московської міської радіотрансляційної мережі (ММРМ), які за допомогою цифрових технологій розробили проект під назвою «Соціальна розетка», що містить у собі так звану тривожну кнопку. За допомогою останньої служба порятунку в будь-яку мить може оповістити про надзвичайну ситуацію чи то жителів усього міста, чи то окремих його районів, чи навіть окремих будинків та квартир. До речі, «тривожна кнопка» спрацьовує автоматично, незалежно від того, чи пристрій увімкнено, чи вимкнено. І нарешті, кожен мешканець населеного пункту може так само оперативно вийти на зворотний зв’язок з екстреними службами (швидка допомога, міліція, газівники тощо), які в свою чергу нададуть необхідну допомогу аж до, скажімо, дистанційного контролю за хворим чи охорони квартири, а чи всього будинку з відеоспостереженням.

Здавалося б — фантастика. Втім, і це ще далеко не все. Згадана «соціальна розетка», крім «тривожної кнопки», містить цілий пакет інших соціальних послуг — суто інформаційних, а саме: вісім телеканалів, дев’ять каналів проводового радіо та ще на додачу — безплатний інтернет. І що парадоксально: і систему оповіщення, і трансляцію державних телеканалів,й інтернет ММРМ надає безкоштовно! Ось що пише з цього приводу російська газета «Красная звезда» від 14.11.09: «Ні уряд Москви (на який законом покладено фінансування заходів цивільної оборони), ні Всеросійська державна телерадіокомпанія ніяк не оплачують надані ММРМ послуги… Основним джерелом доходів для московської мережі є абонентна плата». А ось іще одна цитата з газети «Вечерняя Москва» від 26.06.09: «У першу чергу «розетку» впроваджуватимуть у всіх соціальних закладах, наприклад, на підприємствах, в установах, у школах та ВНЗ, дитячих садках, лікарнях та центрах відпочинку. А також у всіх новобудовах і будинках після капремонту та на вимогу будь-якого жителя Москви». І тут же: «Така «розетка» встановлюватиметься безплатно, а користування нею коштуватиме москвичеві стільки ж, скільки коштує нині звичайна радіоточка — 34 рублі 22 копійки». Додамо від себе: за російськими цінами це в межах двох плиток шоколаду.

Дозволю собі ще одну виписку, цього разу з російської «Парламентской газеты» від 06.10.2009 р.: «Жоден новий житловий будинок чи виробнича споруда не здаються і не приймаються без радіоточок. За цим суворо стежать такі шановні відомства, як МНС та ФСБ Росії. Чому? Та тому, що проводова радіомережа відіграє велику роль у національній безпеці». Ось так.

Хоч би як там було, а московським чиновникам є чим пишатися. Їхній проект, який було представлено на виставці «Зв’язок — Експоком-2009», здобув високу оцінку президента Росії Д.А. Медвєдєва, набув розголосу в усьому світі. А ще зв’язківці ММРМ цілком свідомі того, що, модернізуючи ПМ спочатку в Москві (до 2015 р.), а згодом в усій Росії, вони роблять гідний внесок у формування російського інформаційного суспільства. Адже кожен громадянин країни, незалежно від його статусу, буде забезпечений і оповіщенням, і всіма джерелами масової інформації. Тобто інформаційну нерівність абонентів різних соціальних категорій, характерну для нашого часу, буде остаточно подолано.

Далі буде

Джерело: Газета “День”, №53, п’ятниця, 26 березня 2010

Опубліковано у Анонси та оголошення. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.